Іграшка є символом дитинства, його невід’ємним атрибутом. Спостерігаючи за тим, як, у що і з чим грає малюк, можна багато дізнатися про його характер, звички, переваги.
Погляньмо на світ іграшки… На жаль, приказка «Чим би дитина не бавилась, аби не плакала» дуже часто стає правилом. Чим бавляться наші діти сьогодні?..
Згадаймо конструктори, дитячі кухонні набори, самоскиди, молоковози, екскаватори з нашого дитинства… Бавлячись такими іграшками, ми уявляли себе будівельниками, кухарями, водіями, одним словом, тими, хто служить.
Зараз діти теж бавляться, але вони здебільшого хочуть бути поліцейськими, тими хто може вбити. Дівчатка хочуть бути фотомоделями чи співачками, тобто тими, кому служать… Ось хлопчик націлює іграшковий автомат на батька. Тато навіть не звертає уваги. Це гра… Батько, який купив цей автомат синові, навіть не усвідомлює, що для дітей до семи років віртуальний і реальний світ тотожні. Те, що його син дуже ймовірно бачив на екрані телевізора чи комп’ютера, він довершує у своїй грі. Але до такої ж реальності дуже близько.
Щодо ляльки, то вона мала б розвивати в дітей повагу до материнства та батьківства, формувати прагнення родинного життя.
Лялька Барбі не потребує материнської опіки, їй потрібна служниця! Дівчинка, котра прислуговує такій «містичній істоті», не розвиватиметься в правильному напрямку, навіть у сім років буде хотіти мати таку ж талію, такі ж підфарбовані очі (а тут, будь ласка: набір дитячої косметики з «дорослим» асортиментом. Насправді потрібні дитині духмяне мило, шампунь «Кря-кря» і гарні ножички, щоб безболісно нігтики обрізати! Бо коли дитина навчиться вправно підбирати для себе помаду і лак у 8–9 років, виникає великий сумнів, чи згодом ручна хатня робота на прохання мами не становитиме загрози для манікюру на її руках…).
Людина-павук, черепашки ніндзя… Потвори без очей…
«В очах відбивається душа людини», — говорила Св. Тереза. Згадаймо щирі, добрі очі-балабухи наших дитячих іграшок. Дитині потрібно бачити добрі очі ведмедика, білочки, слоника, але коли ці очі будуть зав’язані, як у черепашок ніндзя, сховані, як у людини-павука чи робота-поліцейського, чи будуть очі наших дітей чистим джерелом, з якого зможемо через декілька років, вже не кажу про старість, зачерпнути розраду, підтримку, співчуття і милосердя?..
Купуючи дитині ту або іншу іграшку, необхідно пам’ятати про безпеку і про її відповідність віку малюка. На багатьох товарах зазначено, для якого віку вони призначені. Пам’ятайте: те, що призначене для дитини 4–5 років, може бути небезпечним для новонародженої. Не залишайте без уваги розміри іграшок (маленькі легко проковтнути) і форму (гострими можна поранитися)… Перевіряйте механічні і хімічні характеристики, адже, як відомо, сучасний ринок наповнений іграшками, які не відповідають вимогам сертифікації і стандартизації.
Сьогодні важко вибрати дитячу іграшку, важко купити дитячу книжку. Але гасло «Дітям — найкраще!» має бути справді нашим прагненням, нашим кредо. Не можемо робити це безвідповідально: «Куплю щось, щоб не плакало». Чому, коли купуємо дитині йогурт, ретельно дивимося на термін придатності, складники, але не виявляємо такої ретельності, купуючи іграшки, розмальовки, наклейки, книжки? Отже, коли хочете придбати подарунок дитині, добре подумайте, чи ця річ справді є іграшкою і чи пробудить вона в дитині потяг до добра, любові, до творення, а не до розбещеності, жорстокості, байдужості і насильства?